П 2 ст 358

Ст. 358 НК РФ. Объект налогообложения

Главная>Налоговый кодекс часть 2>Раздел IX>Глава 28>Статья 358. Объект налогообложения

1. Объектом налогообложения признаются автомобили, мотоциклы, мотороллеры, автобусы и другие самоходные машины и механизмы на пневматическом и гусеничном ходу, самолеты, вертолеты, теплоходы, яхты, парусные суда, катера, снегоходы, мотосани, моторные лодки, гидроциклы, несамоходные (буксируемые суда) и другие водные и воздушные транспортные средства (далее в настоящей главе — транспортные средства), зарегистрированные в установленном порядке в соответствии с законодательством Российской Федерации.

2. Не являются объектом налогообложения:

1) весельные лодки, а также моторные лодки с двигателем мощностью не свыше 5 лошадиных сил;

2) автомобили легковые, специально оборудованные для использования инвалидами, а также автомобили легковые с мощностью двигателя до 100 лошадиных сил (до 73,55 кВт), полученные (приобретенные) через органы социальной защиты населения в установленном законом порядке;

3) промысловые морские и речные суда;

4) пассажирские и грузовые морские, речные и воздушные суда, находящиеся в собственности (на праве хозяйственного ведения или оперативного управления) организаций и индивидуальных предпринимателей, основным видом деятельности которых является осуществление пассажирских и (или) грузовых перевозок;

5) тракторы, самоходные комбайны всех марок, специальные автомашины (молоковозы, скотовозы, специальные машины для перевозки птицы, машины для перевозки и внесения минеральных удобрений, ветеринарной помощи, технического обслуживания), зарегистрированные на сельскохозяйственных товаропроизводителей и используемые при сельскохозяйственных работах для производства сельскохозяйственной продукции;

6) транспортные средства, принадлежащие на праве оперативного управления федеральным органам исполнительной власти и федеральным государственным органам, в которых законодательством Российской Федерации предусмотрена военная и (или) приравненная к ней служба;

7) транспортные средства, находящиеся в розыске, при условии подтверждения факта их угона (кражи) документом, выдаваемым уполномоченным органом;

8) самолеты и вертолеты санитарной авиации и медицинской службы;

9) суда, зарегистрированные в Российском международном реестре судов;

10) морские стационарные и плавучие платформы, морские передвижные буровые установки и буровые суда.

Статья 358. Объект налогообложения

Определение Верховного Суда РФ от 05.06.2017 N 307-КГ17-5725 по делу N А21-4300/2016 Требование: О пересмотре в кассационном порядке судебных актов по делу о признании незаконными действий налогового органа по взысканию транспортного налога и пеней за счет денежных средств, находящихся на счетах налогоплательщика в банке, и о признании недействительным и не подлежащим исполнению инкассового поручения налогового органа. Решение: В передаче дела в Судебную коллегию по экономическим спорам ВС РФ отказано, поскольку суд пришел к правильному выводу о наличии у налогового органа права на совершение действий по взысканию транспортного налога и пеней за счет денежных средств, находящихся на счетах налогоплательщика в банке, и вынесении оспариваемого предписания.

Учитывая установленные обстоятельства, руководствуясь положениями статей 38, 45, 46, 69, 70, 101, 104, 357, 358 Налогового кодекса, разъяснениями, изложенными в пункте 52 постановления Пленума Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации от 30.07.2013 N 57 «О некоторых вопросах, возникающих при применении арбитражными судами части первой Налогового кодекса Российской Федерации», суд первой инстанции пришел к выводу о наличии у налогового органа права на совершение действий по взысканию транспортного налога и пеней за счет денежных средств, находящихся на счетах налогоплательщика в банке, и вынесении оспариваемого предписания, с чем согласились суды апелляционной инстанции и округа.

Определение Конституционного Суда РФ от 26.01.2017 N 149-О «Об отказе в принятии к рассмотрению жалобы гражданина Исмагилова Марата Нагимовича на нарушение его конституционных прав пунктом 1 статьи 357 Налогового кодекса Российской Федерации, а также положением Административного регламента Министерства внутренних дел Российской Федерации по предоставлению государственной услуги по регистрации автомототранспортных средств и прицепов к ним»

Федеральный законодатель, устанавливая в главе 28 Налогового кодекса Российской Федерации транспортный налог, связал возникновение объекта налогообложения с фактом регистрации транспортного средства на налогоплательщика (статьи 357 и 358), что само по себе не может расцениваться как нарушение прав налогоплательщиков (определения Конституционного Суда Российской Федерации от 23 июня 2009 года N 835-О-О, от 29 сентября 2011 года N 1267-О-О, от 24 декабря 2012 года N 2391-О и др.).

Определение Конституционного Суда РФ от 24.11.2016 N 2513-О «Об отказе в принятии к рассмотрению жалобы гражданина Мещеринова Виктора Павловича на нарушение его конституционных прав статьями 356 — 363.1 Налогового кодекса Российской Федерации»

Федеральный законодатель, устанавливая в главе 28 Налогового кодекса Российской Федерации транспортный налог и, в частности, закрепляя его экономические и правовые характеристики, признал объектом налогообложения зарегистрированные на налогоплательщика транспортные средства (статьи 357 и 358), что само по себе не может расцениваться как нарушение прав налогоплательщиков (определения Конституционного Суда Российской Федерации от 14 декабря 2004 года N 451-О, от 23 июня 2009 года N 835-О-О, от 29 сентября 2011 года N 1267-О-О, от 24 декабря 2012 года N 2391-О и др.). Разрешение же вопроса об изменении существенных элементов налогового обязательства либо отмене того или иного налога не входит в компетенцию Конституционного Суда Российской Федерации.

Определение Верховного Суда РФ от 19.09.2016 N 304-КГ16-11095 по делу N А46-10079/2015 Требование: О пересмотре в кассационном порядке постановления по делу о признании недействительным решения о привлечении к налоговой ответственности в части доначисления сумм налогов, пени и налоговых санкций. Решение: В передаче дела в Судебную коллегию по экономическим спорам ВС РФ отказано, так как суды пришли к правильному выводу о том, что заявитель в проверяемый период не соответствовал понятию «сельскохозяйственный товаропроизводитель», поскольку в действительности не осуществлял сельскохозяйственное производство в кооперации с иными лицами.

Основанием для принятия решения в обжалуемой части послужили выводы инспекции о том, что в нарушение статьи 346.2, пункта 2 статьи 358 Налогового кодекса Российской Федерации, общество неправомерно исчислило налог на прибыль по налоговой ставке 0 процентов и не исчислило транспортный налог в связи с отнесением себя к числу сельскохозяйственных товаропроизводителей, тогда как фактически общество таковым не является.

Определение Конституционного Суда РФ от 23.06.2016 N 1188-О «Об отказе в принятии к рассмотрению жалобы гражданина Аленичева Сергея Викторовича на нарушение его конституционных прав пунктом 1 статьи 357 Налогового кодекса Российской Федерации»

Федеральный законодатель, устанавливая в главе 28 Налогового кодекса Российской Федерации транспортный налог, связал возникновение объекта налогообложения с фактом регистрации транспортного средства на налогоплательщика (статьи 357 и 358), что само по себе не может расцениваться как нарушение прав налогоплательщиков (определения Конституционного Суда Российской Федерации от 23 июня 2009 года N 835-О-О, от 29 сентября 2011 года N 1267-О-О, от 24 декабря 2012 года N 2391-О и др.). Разрешение же вопроса об изменении существенных элементов налогового обязательства либо отмене того или иного налога не входит в компетенцию Конституционного Суда Российской Федерации.

Постановление Конституционного Суда РФ от 31.05.2016 N 14-П «По делу о проверке конституционности положений статьи 31.1 Федерального закона «Об автомобильных дорогах и о дорожной деятельности в Российской Федерации и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», постановления Правительства Российской Федерации «О взимании платы в счет возмещения вреда, причиняемого автомобильным дорогам общего пользования федерального значения транспортными средствами, имеющими разрешенную максимальную массу свыше 12 тонн» и статьи 12.21.3 Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях в связи с запросом группы депутатов Государственной Думы»

В отличие от транспортного налога, объектом обложения которым является транспортное средство вне зависимости от пройденного им за налоговый период расстояния, а основным критерием (базой) для целей обложения этим налогом — мощность двигателя транспортного средства в лошадиных силах (статьи 357 и 358, подпункт 1 пункта 1 статьи 359 Налогового кодекса Российской Федерации), а также в отличие от акциза на бензин и дизельное топливо, объектом обложения которым является реализация (передача) произведенных подакцизных товаров (пункт 1 статьи 182 Налогового кодекса Российской Федерации), в качестве объекта платы в счет возмещения вреда, причиняемого автомобильным дорогам общего пользования федерального значения, выступает движение большегрузного транспортного средства по таким автомобильным дорогам. Учитывая, что объекты обложения названными публичными платежами не совпадают, нет оснований полагать, что в данном случае в отношении собственников (владельцев) большегрузных транспортных средств применяется двойное обложение.

Определение Конституционного Суда РФ от 26.04.2016 N 873-О «Об отказе в принятии к рассмотрению жалобы гражданина Муфтахова Игоря Рифовича на нарушение его конституционных прав статьей 210 Гражданского кодекса Российской Федерации и статьями 357 и 358 Налогового кодекса Российской Федерации»

1. В своей жалобе в Конституционный Суд Российской Федерации гражданин И.Р. Муфтахов оспаривает конституционность статьи 210 ГК Российской Федерации, возлагающей на собственника бремя содержания принадлежащего ему имущества, а также статей 357 и 358 Налогового кодекса Российской Федерации, определяющих понятие налогоплательщика и объекта налогообложения для целей уплаты транспортного налога.

Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів

Редакція

  • Кримінальний кодекс України (ККУ)

    • перевірено сьогодні
    • кодекс від 11.01.2019
    • вступив у чинність 01.09.2001

    Ст. 358 ККУ в останній чинній редакції від 2 листопада 2016 року.

    Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

    • Особлива частина

      • Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та злочини проти журналістів

        • Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів

Порівняти з редакцією статті від

1. Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут —

караються штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Складання чи видача працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, складання чи видача приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом, нотаріусом, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних чи адміністративних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов’язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи, —

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

4. Використання завідомо підробленого документа —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Примітка. Під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи — докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

{Стаття 358 із змінами, внесеними згідно з Законом № 1508-VI від 11.06.2009 — зміни втратили чинність на підставі Закону № 2808-VI від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1666-VIII від 06.10.2016}

Інші статті розділу

  • Стаття 338. Наруга над державними символами
  • Стаття 339. Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні
  • Стаття 340. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій
  • Стаття 341. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд
  • Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, приватному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
  • Стаття 343. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, судового експерта, працівника державної виконавчої служби, приватного виконавця
  • Стаття 344. Втручання у діяльність державного діяча
  • Стаття 345. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу
  • Стаття 345-1. Погроза або насильство щодо журналіста
  • Стаття 346. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча
  • Стаття 347. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, працівника органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця
  • Стаття 347-1. Умисне знищення або пошкодження майна журналіста
  • Стаття 348. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця
  • Стаття 348-1. Посягання на життя журналіста
  • Стаття 349. Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника
  • Стаття 349-1. Захоплення журналіста як заручника
  • Стаття 350. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок
  • Стаття 351. Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради
  • Стаття 351-1. Перешкоджання діяльності Рахункової палати, члена Рахункової палати
  • Стаття 352. Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок
  • Стаття 353. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи
  • Стаття 354. Підкуп працівника підприємства, установи чи організації
  • Стаття 355. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань
  • Стаття 356. Самоправство
  • Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження
  • Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів
  • Стаття 359. Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації
  • Стаття 360. Умисне пошкодження ліній зв’язку
  • Стаття 351-2. Перешкоджання діяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторские права © 2019 Официальные документы Тема OnePress от FameThemes